Туризм
піший

Пішохідний туризм — один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу.

Пішохідний туризм сприяє фізичному та інтелектуальному розвитку людини, підтримці хорошої фізичної форми за рахунок певного періоду перебування в природних умовах навколишнього середовища. Маршрут пішого туризму може містити в собі не тільки програму фізичної, спортивно-оздоровчої підготовки, але і ознайомлення з історією і культурною спадщиною населення регіону.

Власне, пішохідний туризм поділяється на підвиди: трекінг-туризм, легка хода, бекпекінг.

Трекінг (trekking) – наймасовіший підвид пішохідного туризму, адже дуже часто він є частиною маршрутів інших видів туризму. Доволі простий в організації, економічно доступний, для широкої вікової категорії бажаючих, може бути зовсім нескладним у виконанні, але містити надзвичайно позитивні враження від споглядання чи пізнання нового і призабутого старого. Сезонність не особливо вливає на цей підвид, а ось географія – чи не найширша, адже цікавого у світі так багато! Ночівля відбувається у змінних базових точках, намет і провіант на кілька днів подорожі турист несе із собою.

Щоб займатися трекінгом, не потрібна спеціальна фізична підготовка, але організм повинен бути досить витривалий для подолання великих відстаней пішки. При «відмінному» рівні тренованості новачки можуть проходити до 30км на день (близько 6 год.) з рюкзаком вагою до 20% від маси тіла, при «хорошому» - до 20 км (близько 4 годин) з рюкзаком вагою до 10% від маси тіла. Більш треновані і сильні учасники трекінгу, крім основного багажу, несуть продукти, кухонне начиння і намети. Такий розподіл ноші зрівняє сили всіх членів групи і допоможе їм триматися разом.

Легка хода (англ. Lightweight backpacking, від англ. Lightweight — легкий і англ. Backpack — “рюкзак”) — напрям у пішохідному туризмі, відмінною рисою якого є максимальне зниження ваги спорядження, без загрози безпеки. Для цього вага основного спорядження (екіпірування, рюкзак і те, що в ньому — виключаючи паливо, воду і їжу, обсяг яких залежить від тривалості та стилю походу) зменшується настільки, наскільки це безпечно можливо. Іноді також скорочується обсяг провізії. Хоча чітких кордонів ваги не існує, прийнято вважати, що легкоходи і ультралегкоходи використовують спорядження близько 10 і 5 кілограмів відповідно. Але поділ це вельми умовний. У традиційному туризмі мінімальна вага спорядження зазвичай — не менше 14 кг і вище. Найбільш послідовні прихильники ультралегкоходства іноді збирають екстремально легкі набори спорядження, близько 2,5 кг. Але для того щоб подорожувати з таким спорядженням, необхідно бути дуже витривалим і впевненим у своїх силах.

Бекпекінг (backpacking) – поняття, що з’явилось завдяки західноєвропейській культурі туризму, але не є чужим нам практично. Це подорож із наметом та провіантом за плечима, без суворої прив’язки до маршруту і місць ночівлі. Таке собі довільне мандрування.