Екотуризм
науковий туризм

Науковий туризм – саме поняття нове, а історію має тривалу: ще в часи античності мореплавці мандрували у військових або торгових цілях і брали з собою вчених, які здійснювали наукові спостереження під час берегових стоянок на нових землях. Сьогодні науковий туризм - це також знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь у конгресах, симпозіумах, наукових семінарах...

Науковий туризм включає в себе екологічний, етнокультурний, підводний і багато інших видів туризму, головна ознака яких - активна участь туриста в процесі туру, а не просто отримання цікавої інформації та споглядання об'єктів, що характерно для пізнавального туризму. Такі туристичні зустрічі та обміни зароджують нові наукові ідеї, розширюють наукові та освітні зв'язки між різними країнами, започатковують важливі міжнародні проекти.

Деякі території за кордоном охороняються і використовуються для проведення польових досліджень, що не вимагають високої кваліфікації, а використовують допомогу туристів-волонтерів. Багато екотуристів охоче займаються картографією і охороною окремих природних місць. Розвиваючись у регіонах, що зберегли традиційні способи ведення господарства, науковий туризм (у своїх екологічній та етнографічній галузях) сприяє збереженню і відродженню національних культур, створюється ринок збуту сувенірної продукції, предметів народних промислів, місцеві жителі залучаються до участі в театралізованих виставах, фестивалях, народних святах, що стабілізує мікроклімат території: фінансовий і емоційний.

Як правило, туристичними об'єктами в наукових турах виступають природоохоронні території: заповідники, заказники, національні парки, пам'ятки природи.

Приклади наукового туризму: екотури, пов'язані зі спостереженням за поведінкою птахів в Латинській Америці, підрахунком чисельності популяцій китів у Тихому океані, в канадській провінції Квебек поступово розширюють сфери наукового туризму пізнавальними маршрутами в галузі спелеології, археології, сільського господарства, кримінології, літератури та медицини.

В Україні високий науковий потенціал має Дніпропетровська область, науковим діячам регіон може запропонувати, крім класичного (оглядового) знайомства з містами і приміськими селищами, теми екскурсійних маршрутів відповідно до їх вузькофахових інтересів:

природознавчого,

·         геологічного (Волоські скелі з найстаршими в історії Землі гірськими породами – гранітами архейського віку, що є частиною найнебезпечнішого дніпровського порога Ненаситець),

·         мінералогічного (Геологічний музей Національної гірничого університету України, Криворізький район з колекцією мінералів і порід),

·         гідрологічного («Козацьке водне кільце» по ріках Самарі і Вовчій – водному шляху, яким плавали запорізькі козаки; «Історія гідрологічних досліджень» - відвідування водомірного поста у с. Старі Кодаки, де ще у 1656 р. запорізькі козаки вели водомірні (гідрологічні) спостереження),

·         геоботанічного (державний заказник Дібровський ліс – колиска степового лісорозведення в області, 1863 р.; Ботанічний сад Дніпропетровського національного університету, де зібрано понад 700 видів, форм і сортів дерев і чагарників з різних країн світу),

·         екологічного (безліч наочних прикладів і об’єктів «екологічної небезпеки», що дають наочну картину і  усвідомлення неприпустимості повторення аналогічних ситуацій в інших регіонах. Позитивні приклади екологічно грамотної діяльності людини у м. Орджонікідзе – загосподарювання відпрацьованих марганцеворудних кар’єрів),

·         історико-географічного (мандрівки «Священна земля скіфів», «Колиска Запорізького козацтва»),

·         археологічного (мандрівки до пам’яток Придніпров’я).