Туризм
гірський

Традиційно гiрськi походи проводяться в районах альпійських гір - молодих за часом горотворення, що піднімаються вище снігової  лінії та характеризуються комплексом льодовикових форм рельєфу (цирки, гострi гребені, шпилястi вершини тощо), тобто проводяться у районах високогір’я.

Гiрськi системи України - Карпати та Кримські гори - хоча i належать до альпійської складчатості за часом горотворення, але належать до середньовисотних гір i мають абсолютну висоту нижче снігової лiнiї, тобто не можуть вважатися класичними районами для проведення гірських походів. Проведення гiрських походiв тут можливо лише взимку та на початку весни, коли складаються сезоннi природнi умови, що вiдповiдають вимогам до районiв проведення гірських походiв. У цей перiод в Карпатах та горах Криму певнi дiлянки за своїми туристсько-спортивними характеристиками можуть за складнiстю подолання вiдповiдати перевалам 1А, 1Б, 2А категорiй складностi, що i дає змогу проводити тут гiрськi туристськi походи I - II категорії складності.

Найкращий час для проведення таких походiв у Карпатах - березень, перша половина квiтня, а у Криму - грудень, початок лютого (перша декада).

Слiд враховувати, що проведення зимово-весняних гiрських походiв у Карпатах i в Криму, при всiй їх схожостi iз звичайними гiрськими походами, має свої особливостi, якi у деяких випадках роблять такi походи навiть бiльш складними i небезпечними, нiж аналогiчнi за категорiєю складностi у традицiйних районах розвитку гiрського туризму (Памiр, Тянь-Шань, Центральний Кавказ тощо). В першу чергу це стосується погодних умов (низькi температури протягом уciєi доби, частi сильнi поривчастi вiтри, тумани, заметiлi, i водночас частi вiдлиги), характеру снiгового покриву (зимовий снiг у Карпатах i Криму дуже вiдрiзняється вiд лiтнього снiгу на значних висотах на Кавказi чи Памiрi), лавинної небезпеки та сильно розчленованого рельєфу на невеликих ділянках маршруту, особливо у Карпатах. Тому туристськi групи, якi вирушають у гірські поході до Карпатських і Кримських гір повинні ставитися до підготовки таких походів з усією відповідальністю, враховувати особливості природних умов району подорожi, мати все необхiдне спорядження для організацiї ночівель у зимових умовах, а також повний комплект лавинного спорядження (лавинні шнури, лопата, щупи тощо) і вміти ним користуватися.

З метою запобігання травматизму в поході, при його пiдготовці особливу увагу слiд приділяти вивченню лавинонебезпечних ділянок району походу. У Карпатах лавинна активність проявляється щорічно, інтенсивнiсть лавинопроявів пов'язана з великою мінливістю погодних умов у холодну пору року та інтенсивністю снiгонакопичення (до 100 см на висотах 500-1400м над рiвнем моря і до 300 см на більших висотах). Найбільш лавинонебезпечними хребтами е Чорногірський, Свидовецький, Полонинський та Горгани. Найбільша кількість лавин сходить у лютому-березні. При цьому тривалість сезону лавинної небезпеки зростає по мiрі зростання абсолютної висоти гірських хребтів. В горах Криму сходи лавин спостерігається також щорічно, однак періоди лавинної небезпеки менш тривалі, ніж у Карпатах.

Групам, які готуються до зимового гірського походу у підготовчий період необхідно також, приділити значну увагу питанню орієнтування в умовах обмеженної видимості, засобам та способам профілактики переохолодження та обмороження, навчанню учасників подорожі наданню долiкарняної допомоги потерпілому в умовах зимового гірського походу. Доцiльно перед зимовим гiрським походом влітку провести розвідку маршруту для кращого орієнтування у зимовому походi та відпрацювання шляхiв аварiйного сходу з маршруту.