Туризм
скелелазіння

Скелелазіння — вид активного відпочинку, який полягає у вільному лазінні по природному (скелі) або штучному (скеледром) рельєфу. Це самостійний вид, який вийшов з альпінізму, але пов'язаний з ним. У скелелазінні, як правило, є постійні (статичні) точки опори – гаки, забетоновані у скелю, а в альпінізмі усі точки страховки, як правило, є тимчасовими (френди, закладки тощо), а також він

дозволяє застосовувати спеціальні інструменти та додаткове спорядження. В Україні застосовується французька система оцінки складності скелелазних маршрутів, згідно з якою розрізнюють шістнадцять категорій складності: найпростіші — 1, найскладніші — 9, кожна категорія ділиться на три підкатегорії — А, В, С.

За використанням страховки скелелазіння можна поділити на такі види:

- Традиційне скелелазіння – при лазінні сам собі забезпечуєш страховку за допомогою спеціальних пристосувань.

- Лазіння без страховки ‒ справжній екстрім, для дуже добре підготовлених скелелазів.

- Deep-water solo — відносно новий різновид скелелазіння, поки не має закріпленої назви. Особливість цього виду полягає в тому, що лазіння на природному рельєфі здійснюється без страховки, а у випадку зриву скелелаз падає у воду.

Розрізняють скелелазіння на швидкість і на складність, де основним критерієм є висота підйому. Також є критерій «чистоти стилю». Найбільш «чистий» стиль – on-sight (OS) – проходження маршруту з першої спроби, навіть без попередньої візуальної оцінки маршруту. 

Боулдерінг – (bouldering ‒ лазіння по валунах) — різновид спортивного скелелазіння. Полягає у проходженні серії коротких, але дуже складних трас. На відміну від інших видів скелелазіння, здійснюється без використання мотузок, карабінів та інших страхувальних пристосувань. Щоб зменшити ризик отримання травми від падіння, скелелази не піднімаються вище, ніж 3-5 метрів над землею (зрідка до 7 метрів). Для страховки використовуються спеціальні мати. Змагання й тренування по боулдерінгу можуть проходити як на природному рельєфі, так і на штучному. Необхідне спорядження — скельні туфлі, магнезія (навіть якщо руки не пітніють), каніфоль (іноді може придатися для просушування вологого рельєфу).

Льодолазіння – подолання крутих льодових схилів за допомогою спеціального спорядження. Льодові схили можуть бути природного походження: замерзлими водоспадами, великими бурульками; або штучно створюваними льодовими спорудами. Льодолазіння виокремилось у окремий вид спорту не так давно. В Україні воно популярне як активний вид відпочинку. Альпіністи вважають льодові маршрути одними із найбезпечніших – лід тримається міцно, а камінь може відколотися. Для занять заливають водою спеціальні стінки і башти, але в Україні це поки теорія.